Після кожного обстрілу українських міст у мережі знову виникають суперечки — чи етично показувати поранених, руйнування, кров? Відповідь на це питання шукала Рубрика.
Після удару по Києву 24 квітня 2025 року критику викликали фото Костянтина та Влади Ліберових, де були зображені поранені люди. Дехто, як волонтерка Марія Берлінська, вважає, що жорстокість війни слід показувати. Інші — як журналістка Тетяна Трощинська — переконані: ті, хто хоче бачити правду, вже її бачили.
Але окрім етики, існує законодавче поле, яке регулює, що, коли і як можна публікувати.
Що каже закон
- Згідно з чинним законодавством і рекомендаціями:
- Закон «Про правовий режим воєнного стану» дозволяє військовим обмежувати роботу медіа.
- Наказ Головнокомандувача ЗСУ №73 визначає, яку інформацію заборонено розголошувати.
- Цивільний кодекс України (статті 307–308) регулює знімання людей і захист приватного життя.
- Спільна заява Міноборони, Мінкульту та медіа та рекомендації ЗСУ дають орієнтири щодо висвітлення обстрілів.
Що заборонено
- Публікувати фото/відео, де видно роботу чи розташування ППО.
- Висвітлювати наслідки ударів по військових об’єктах без офіційного підтвердження.
- Знімати момент влучання снарядів, «стрімити» обстріли.
- Уточнювати точні адреси влучань або кількість жертв до офіційної інформації.
- Викладати контент з дітьми без згоди обох батьків.
Права постраждалих
Людина, яку зняли без дозволу, або її родичі можуть вимагати видалення матеріалів та звернутися до суду — навіть якщо контент має суспільне значення. Суд оцінює баланс між свободою слова і правом на приватність.
Коли згода не потрібна?
Згода вважається наданою, якщо знімання відбувається відкрито у публічному місці, а людина явно не заперечує. Але юристи радять уразливих осіб (у шоковому чи горюючому стані) не знімати взагалі без чіткої усвідомленої згоди.
Що з тілесними подробицями?
Комісія з журналістської етики закликає уникати великих планів тіл загиблих, крові, оголеного тіла чи важких травм, особливо якщо людину можна впізнати.
Висновок
Під час війни — особливо під час документування воєнних злочинів — публікація травматичного контенту має важливу роль. Але це повинно відбуватись обережно, законно й з повагою до постраждалих.
Ярина Русинська
