Війна навчила українців витримці, але не дала часу на відновлення. Після трьох із половиною років постійної напруги країна стикається з тихою, але масовою кризою – кризою психічного здоров’я. Про це пише Громадський простір.
Тривожність, панічні атаки, безсоння, втома, апатія – усе це стало звичним фоном життя навіть для тих, хто ніколи не мав діагнозів. Все більше українців намагаються впоратися самотужки – заспокійливими, порадами друзів і короткими «перепочинками», які не лікують, а лише відтягують момент звернення по допомогу.
Мовчазна пандемія
За результатами дослідження «Свідомий вибір», проведеного організацією ZDOROVI, українці – і навіть лікарі – визнають: за останні роки психічний стан населення різко погіршився. У кожного другого пацієнта лікарі фіксують симптоми тривоги або депресії, у кожного п’ятого – панічні атаки, психосоматичні розлади чи посттравматичні прояви.
За оцінками ВООЗ, близько 46 % українців повідомляють про погіршення самопочуття, часто пов’язане з розладами сну та психічними проблемами.
Попри це, люди не поспішають звертатися до фахівців – часто через відсутність доступу або коштів. Але ще частіше – через сором і страх. Українці бояться ярлика «психічно хворий» і вдаються до самолікування, купуючи психотропні препарати без рецепта чи користуючись «порадами з інтернету».
«Люди плутають зняття симптомів із лікуванням. Беруть перші-ліпші таблетки – те, що порадили знайомі чи прочитали в чаті. У якийсь момент стає легше – і здається, що все минуло. Але коли припиняють прийом, отримують ще більший відкат: тривога повертається з подвоєною силою, додаються порушення сну, роздратованість, навіть соматичні симптоми. Це замкнене коло, з якого без фахівця вийти майже неможливо», – пояснює Валерія Палій, кандидатка психологічних наук, президентка Національної психологічної асоціації.
Фахівці називають це типовим сценарієм фармакологічної залежності – нової епідемії, коли людина намагається контролювати симптоми, але не працює з першопричиною: травмами, тривогою, стресом.
Український контекст: сила і вразливість одночасно
Українці звикли триматися. «Тримаймося» стало майже національним гаслом. Але саме ця здатність витримувати часто заважає дозволити собі бути вразливими.
За даними дослідження «Ти як?» (четверта хвиля, грудень 2024 – січень 2025), лише 17 % українців зверталися до психологів чи психотерапевтів. Для порівняння: у 2022 році цей показник становив близько 7 %.
Проблему поглиблює брак довіри до системи: на первинній ланці не вистачає психологів, а культурна стигма залишається сильною навіть серед медиків.
У межах програми «Свідомий вибір» українці назвали основні причини самолікування:
- страх бути осудженими на роботі чи в колі знайомих;
- переконання, що «це мине само»;
- невіра в ефективність допомоги;
- відсутність базових знань про психічне здоров’я.
Це не окремі історії – це відображення колективної соціальної травми, яку країна проживає разом.
Медики – серед найуразливіших
Психічне виснаження торкнулося не лише пацієнтів. Українські медики, які з перших днів війни працюють під постійним стресом, самі опинилися у групі ризику. Вони допомагають іншим, але часто не мають змоги допомогти собі.
Організація ZDOROVI запровадила низку програм підтримки для медичних працівників – зокрема, «Лікар. Перезавантаження» та «Ліки для лікарів», у межах яких сотні медиків пройшли групові та індивідуальні консультації з психологами.
Мета ініціатив – не просто зняти напругу, а дати інструменти саморегуляції та відновлення. Адже стійка система охорони здоров’я неможлива, якщо в ній вигорають ті, хто рятує інших.
Повернути довіру
Війна змусила українців навчитися жити у надзвичайних умовах. Але виживання не дорівнює здоров’ю. Повернути «нормальність» можна лише тоді, коли психічне здоров’я стане частиною базової турботи – так само, як вакцинація чи лікування хронічних хвороб.
Цей процес уже почався: громадські організації проводять навчальні програми, міжнародні партнери підтримують локальні ініціативи, а лікарі дедалі частіше говорять про важливість відновлення.
Та головне – змінюється мова: від «я мушу триматися» до «я маю право на допомогу».
Адвокаційна програма ZDOROVI «Свідомий вибір» покликана показати, що психічне здоров’я – не приватна справа, а елемент національної безпеки.
«Після війни психічне здоров’я стане головною темою національної відбудови – так само, як інфраструктура чи економіка. Ми маємо навчитися піклуватися про себе й одне про одного, не соромлячись цього», – зазначає засновниця та CEO ZDOROVI Наталія Тулінова.
Адже тривога, апатія й виснаження впливають не лише на якість життя, а й на економіку, обороноздатність і соціальну згуртованість.
