Медична реформа та її результати стосуються кожного, хто має потребу звернутись до лікаря. Саме тому Бізнес-портал Одеської області при підтримці N-ost розповідає про зміни, до яких призвела реформа системи охорони здоровʼя, та що це «оздоровлення» принесло мешканцям та гостям регіону.
В Болградському районі Одеської області є Бородінська громада, про яку ми вирішили розповісти з низки причин. Тут складно вести розмову про реформу системи охорони здоровʼя. Чому? І як ця система працює для бородінців?, — розповідаємо детально далі.
Перша частина («Реформі охорони здоровʼя — 12 років. Чи збулось те, про що мріялось?»)— тут.
Друга частина («Ізмаїльський район — про «оздоровлення» мережі медзакладів») — тут.
Третя частина («Дунайська обласна лікарня: пацієнтам — про сьогодення та найближче майбутнє») — тут.
Почнемо з КП «Бородінській Центр первинної медико-санітарної допомоги», в зоні якого – 33 населених пункти з 16 600 мешканцями. В його склад входять три лікарські амбулаторії (у селах Бородіно, Петрівка та Надрічне) та 18 ФАПів. Це одна з найбільших громад Одеської області.
Здавалось, які можуть бути проблеми при такому співвідношенні медустанов до кількості населення?
Але не все так просто.
По-перше, йдеться про громаду, яка створена 2021 року, тобто сама система охорони здоровʼя будується від «старту» історії громади.
Щодо «первинки», тобто медзакладів первинної медичної допомоги, то бородінці отримали її «у спадок» від Болградського та Тарутинського районів під час адміністративної реформи.
А щоб зробити життя в громаді максимально комфортним, вирішили створити й «вторинку», щоб максимальну кількість медичних послуг мати «в кроковій доступності» — зі збереженням їхньої якості та рівня професійності.
Чому так?
Не через амбіції — через другу проблему регіону: стан доріг. Є такі, що відстань в 15 км можна подолати чи не за годину. Найбільше село – Надрічне, від села Бородіно – на північ до 15 км, Лісне та Петрівка – до 25 -30 км. Села Єлізаветівка, Перемога, Весела долина не мають доріг з твердим покриттям, тому до Бородіно добиратися мають через Тарутинську громаду, а це — 30 км та більше. До речі, в ЗМІ писали про те, як цьогоріч 19 травня в швидкій народилось малече – так це було саме тут, на цих дорогах.
В автівці швидкої дорогою до Арцизької лікарні прийняла пологи фельдшер Пункту постійного базування в селі Бородіно Світлана Трифонова, за кермом був водій Микола Чумак. (Цей випадок не поодинокий)
Існує і третя проблема: малонаселеність прикордонної території. В громаді є населені пункти, де в наявності одна вулиця… Такий собі хутір, де медзакладу немає від слова «зовсім».
Саме тому Бородінська громада взялася будувати власну систему охорони здоровʼя.
Де шукали гроші?
Про рівень амбітності проєкту можна судити через низку умов. Про «вік» громади вже зрозуміло. Про фінансову спроможність свідчить те, що раніше тут займалися виноградарством, але це в минулому – разом із збанкрутілим винзаводом.
Зараз тут вирощують зернові. Є фермерські господарства, але по «добровільну допомогу» до них, як запевнив очільник відділу охорони здоровʼя Бородінської селищної ради Дмитро Куруч, не звертається.
«Справа фермерів та всіх інших — платити податки. А з них і медицина фінансуватиметься».
Дмитро Куруч, очільник відділу охорони здоровʼя Бородінської селищної ради
Роботу почали з відновлення будівлі в Бородіно, де до лютого 2013 року працювала лікарня.
Саме тут зараз розташовано відділ охорони здоровʼя Бородінської селищної ради, КНП «Бородінська селищна лікарня», КП «Бородінській ЦПМСД» та пункт постійного базування «швидкої».
Одночасно взялися за придбання обладнання.
За кошти місцевого бюджету закуплено, серед іншого, «Плантограф» (прилад, що використовується ортопедами-травматологами для отримання зображення відбитків стоп пацієнта під час статичного навантаження), «Камертон» (необхідний для ЛОР-спеціалістів інструмент, який дозволяє проводити лінійну діагностику слуху), мікроскоп.
Завдяки гуманітарній програмі отримано два комбінованих холодильника та три холодильника для зберігання вакцини, два великих та два середніх контейнери з хладоелементами для перевезення вакцини, три набори медичних виробів та медикаментів, генератори, медичні препарати та вакцини дорослим і дітям, дефібрилятор, обладнання для телемедицини.
За кошти місцевого бюджету придбані компʼютери та принтери для ФАПів.
Що ще треба?
Для роботи КП «Бородінській ЦПМСД» потрібні кушетки (20 шт.), ваги дитячі та дорослі напольні (15 шт.), кардіографи (2 шт.), кондиціонери (20 шт.), пульсометри (22 шт.), медичні столи (22 шт.), медичні шафи (22 шт.), платяні шафи (15 шт.), медичні столи для персоналу (20 шт.), обладнання для реєстратури (1 комплект), холодильники для зберігання вакцини на ФАПах (10 шт.), лампа УФ (20 шт. — бактерицидні), штатив медичний (20 шт.), пеленальні столи (20 шт.), медичні джгути (22 шт.), транспорт для сільських сімейних лікарів Бородінської громади (1 шт.).
Щодо кадрів, то тут робота ведеться за низкою напрямків.
По-перше, є домовленості з медиками сусідніх лікарень щодо співпраці у форматі телемедицини або виїзних прийомів.
По-друге, бородінці запрошують до себе приватних лікарів, надаючи максимально лояльні умови для проведення лікарської практики.
По третє, є програма фінансової підтримки для тих лікарів, які надумають оселитися та працювати за фахом в громаді: підйомні (200 тисяч гривень в два транші), вирішення житлових проблем (оренда з компенсацією витрат, при другому контракті – приватизація житла) та всіляка допомога, помножена на гостинність та доброзичливість мешканців та чудовий краєвид, придатний для релаксу та розміщення реабілітаційних закладів.
Що зараз мають бородінці?
Первинна ланка. Це — КП «Бородінській ЦПМСД», три лікарські амбулаторії (у селах Бородіно, Петрівка та Надрічне) та 18 ФАПів, де працюють молодший медичний персонал (вакансій та затримок у виплаті зарплати станом на травень 2024 року немає) та сімейні лікарі (в тому числі, два приватні, з якими є договір із громадою).
Щодо приватних, то громада ще 2021 року уклала з ними договір і надала для роботи приміщення та транспорт — ці лікарі проводять прийом безкоштовно для пацієнтів. В тому числі, на виїзді – за графіком від вівторка по четвер у різних селах громади. Своїми послугами вони охопили близько 30% населення. Вони лікують, спостерігають, консультують та уважно «ведуть» своїх пацієнтів – та за необхідності супроводжують хворих та постраждалих до лікарні, проводячи в дорозі реанімаційні заходи.
При КП «Бородінській ЦПМСД» є денний стаціонар на 10 місць (було 15), послугами якого користуються щоденно 5 – 6 пацієнтів із хронічними захворюваннями.
Вторинна ланка. За словами очільника відділу охорони здоровʼя, з весни цього року за меморандумом про співпрацю, складеним із Тарутинською центральною лікарнею, в Бородіно двічі в місяць приїздять фахівці та на наявному обладнанні за направленнями сімейних лікарів проводять дослідження, прийоми, огляди пацієнтів.
На місті працює стоматолог — веде прийом не тільки бородінців, але й представників сусідніх громад. Є можливість обстеження на пересувному мамографі: для обстеження населення за домовленістю з Одеським регіональним протипухлинним центром протягом березня було обстежено на пересувному мамографі, який вони люб’язно надали, більше двохсот мешканок громади.
Фахівці Тарутинської лікарні проводять виїзні прийоми двічі на місяць.
Є сучасна лабораторія (закуплено ряд аналізаторів, є система вентиляції, кондиціонери), є фахівці. Закуплені УЗД-апарат та рентген-апарат на два робочих місця. Рентгенолаборант є, щодо рентгенолога, то є домовленість із Тарутинською лікарнею про співпрацю, а сучасна техніка дозволяє в режимі телемедицини робити описи та визначати діагнози.
Про плани
Є терапевтичне відділення на 20 ліжок: ліцензія є, двомісні палати – теж. Бородінці шукають інвесторів, аби закупити кондиціонери.
Придбано найнеобхідніше обладнання для медлабораторії, аби місцеві мешканці мали можливість здати «базові» аналізи, не долаючи бездоріжжя до Тарутина чи Арциза (відкриття лабораторії затримує… відсутність меблів – все інше в наявності).
Влітку отримає ліцензію та запрацює фізіотерапевтичний кабінет (є УВЧ, магнітотерапія, електрофорез, інгалятор та інше).
Про надії
Тут думають про відродження хірургічного відділення (для початку – хірургії одного дня), але фахівців поки що немає, а ті, що були, працевлаштувались в інших громадах. Будуть фахівці – тоді прийде час закупівлі необхідного обладнання.
Є в Бородіно одна станція «швидкої» – від Арцизької станції екстреної та невідкладної медичної допомоги. Час доїзду – від 40 хвилин. Планували відкрити ще одну в Петрівці – але війна порушила ці плани.
«Те, що бородінці за таких умов будують власну систему охорони здоровʼя, докладаючи зусиль на пошуки коштів, формування юридичного підґрунтя та матеріальне й кадрове забезпечення — це не про амбітність, а про відданість власній громаді та мужність надавати мешканцям допомогу, аби рятувати життя. Громада змогла отримати ліцензію, забезпечивши необхідний мінімум обладнання та фахівців. Йдемо далі.
Можна свідомо заключати договори з НСЗУ та отримувати фінансування. Так, рахувати гроші треба, але ми хочемо дійти до достатнього рівня послуг, аби лікувати людину тут.»
Валерій Єребакан, перший заступник голови Болградської районної державної (військової) адміністрації
«Лікарня орієнтована на пацієнтів громади, аби поруч із домом отримати якісні медичні послуги.»
Аліна Табанська, директор КНП «Бородінська селищна лікарня Бородінської селищної ради»
Директор центру Іван Шарков оглядає пацієнта з високим тиском в денному стаціонарі
Про милосердя та повагу до ветеранів
Є в Бородінській громаді і власний Дом милосердя — комунальна установа «Центр надання соціальних послуг» в селі Червоне. Щоб потрапити до неї, слід від села Бородіно проїхати низку сіл – Євгенівка, Рівне та Володимирівка. Села розташовані впритул одне до одного та виглядають як один населений пункт.
Рішення про створення соціальної установи для літніх було прийняте, щоб повернути «своїх» до Бородінської громади з будинку для літніх людей в Тарутиному.
Необхідність такої установи є: населення старіє, чимало одиноких людей похилого віку, які потребують догляду та допомоги. Також є ті, чиї рідні виїхали за кордон, — і літні люди залишились без підтримки з боку родичів.
Коли було сформульовано проблему, знайшли шлях до її вирішення.
По-перше, будівля. В цей час школа в Червоному поступово скорочувалась через брак школярів – вивільнені площі вирішили віддати старим. Це і будівлю врятувало, і нові робочі місця зʼявились.
Провели ремонт — мова не про «вибілити та пофарбувати», а про створення умов для пенсіонерів та людей, яким потрібен догляд. Після ремонту обладнано кімнати (блочна система з трьох кімнат – дві на двох та одна на трьох мешканців) з вентиляцією та необхідними меблями та телевізором.
Є зала для відпочинку, їдальня та харчоблок, частину обладнання до яких закупили за бюджетні кошти та за допомоги друзів з громадських організацій). Обладнано санвузли та душові з урахуванням інклюзії, господарчий блок. В наявності – ліхтарі з сонячними батареями на випадок відключення енергопостачання. В планах – дочекатись пральну машину, і тоді запрацює кімната для прання. Треба провести благоустрій прилеглої території та обладнати зону відпочинку – альтанку для цього вже виготовило комунальне підприємство.
В центрі знаходяться люди, що потрапили сюди згідно діючого законодавства – ті, кому це вкрай необхідно.
Починали з 4 людей, зараз є 11, всього місць – для 21 людини. Є перспектива розширитись: початкова школа в перспективі переїде до сусіднього населеного пункту, та вивільнені приміщення можна буде переобладнати під постійне помешкання — можливо, хоспісу.
Вік мешканців будинку милосердя — від 48 років (людина з інвалідністю 2 групи) до 96 років. Це мешканці усієї громади — одинокі та ті, хто залишився без допомоги родини за різних обставин.
При проблемах зі здоровʼям допомагають фельдшер, чи сімейний лікар приватної практики, який раз на тиждень проводить виїзний прийом та за необхідності заходить до дому милосердя. У невідкладних випадках приїжджає «швидка».
Щодо харчування: меню розроблено на 10 діб. В день, коли довелось відвідати Дім милосердя в Червоному, на сніданок були молочна каша та чай із бутербродом, в обід – розсольник, пельмені та компот, на полудень – ватрушка з компотом, а на вечерю – картопля з відбивною.
«Планів багато, вони реалізуються. Люди задоволені. Вони побачили, як це можна зробити. Хто бажає, той шукає засоби, хто не бажає, знаходить причини. Нам пощастило – є хороші люди!»
Демʼян Ангелов, керівник комунальної установи «Центр надання соціальних послуг Бородінської селищної ради»
Висновок
Чи може система охорони здоровʼя вплинути на економічний стан регіону?
Якщо брати за приклад села Бородіно, то може.
Тому що Болградський район зі значним туристичним потенціалом (пригадаємо, наприклад, проєкт «Дороги вина та смаку Української Бессарабії») просто повинен мати сталу систему медзакладів в будь-якій своїй частині.
Хоча саме в цій громаді першим завданням було допомогти своїм громадянам.
Процес організації системи охорони здоровʼя в Бородінській громаді співпав у часі з відкриттям швейного цеху в Надрічному та пропозицією розвернути виробничі потужності (поки що невеликі) від чоботарів.
В Болградському районі молода громада з великими амбіціями продовжує змінювати простір, в якому в центрі стоїть людина та найцінніше, що в неї є, — здоровʼя.
ПС
Хоча, і тут без медреформи не минеться.
Справа в тому, що для НСЗУ важливо, наскільки затребованою буде та чи інша послуга, яка надається пацієнтам. А про це свідчить кількість пацієнтів, які звернулись по неї. Якщо цей показний нижчий за нормативи НСЗУ, платити буде місцевий бюджет.
Чи вдасться бородінцям перетнути межу, яка є між нормативами та затребованістю медпослуг, яку формують якість послуги та попит на неї?
Ірина Королькова, членкиня НСЖУ
