Одеський ринок «7 кілометр» – один з найбільших промтоварних ринків у Європі. Місцеві кажуть «поїхали на сьомий», офіційна назва ж – ТОВ «Промтоварний ринок».
Він розташований в Одеському районі, фактично на межі з містом. На 75 гектарах території працює 15 тисяч торгових точок. Вони формують собою цілі павільйони, де можна купити практично все – від лампочки до весільної сукні.
Він один з найбільших за кількістю магазинів, підприємців та людей на ринку одномоментно. На «сьомому» закуповуються гуртовики з усієї країни. Та як змінився ринок в умовах війни, про попит та закриті порти LIGA.net говорила з Іриною Ткач, заступницею директора ТОВ «Промтоварний ринок».
– На вашому офіційному сайті вказано, що на ринку працює 60 тисяч осіб. Наразі це актуальна цифра чи вона змінилася з початком повномасштабної війни?
— Самих підприємців у нас близько 15 тисяч. У них є свої робітники: продавці, вантажники, логісти, тому порахувати всіх важко. За останні два роки люди звільнялися та виїжджали. Проте є підприємці, які повертаються, адже не можуть довго жити за кордоном і нізвідкіля брати гроші.
Якщо ж говорити про кількість магазинів на ринку, то станом на серпень 2022 року їх стало менше на 11 відсотків в порівнянні з цим самим періодом у 2021 році. У серпні 2023-го торгових точок вже менше на 14 відсотків.
Деякі підприємці не сплачують оренду останні два роки, бо не працюють. Тому, гадаю, кількість магазинів буде зменшуватись і надалі. 14 відсотків – здається, небагато. Але якщо перевести у кількість податків, які ми перераховували за них до бюджету, – це колосальна сума.
– Як працював ринок на початку повномасштабного вторгнення?
-В перші тижні на ринку працювали лише 7 підприємців. Інші приходили, аби закритись і забрати цінний товар. 24 лютого ж навкруги «7 км» все вибухало. Ми не знали, чи взагалі колись повернемося до роботи. І до речі, за час війни одного разу прилетіло у склад поруч з нами.
Вже з кінця березня 2022 року ринок потрохи почав повертатися до життя. І це було необхідно: тоді вся країна шукала товари у нас. Купували мішки для піску для укріплень міст, сітки, ліхтарі, рації, туалетний папір, не лише форму та берці.
– А як змінився попит на «7 кілометрі», якщо говорити про кількість покупців та їхню спроможність?
-Ми рахуємо автівки, які до нас заїжджають, адже в’їзд на територію ринку платний. Побачили спад на 44%, якщо порівнювати серпень 2022-го з серпнем 2021-го.
«7 км» – ринок, який орієнтується на гуртових покупців, але роздрібна торгівля також є. Якраз клієнтів з останньої категорії побільшало. Ті, хто раніше не доходив до нас, бо комфортніше скупитися у ТРЦ, сьогодні приходять через низьку ціну. Є в нас велика господарська група товарів, «милка» її називаємо. Ось там людей ніколи не меншає, адже в одному місці ви можете купити все: від лампочки до дриля.
У нас підприємці не підвищували ціни на товари здебільшого, хоча витрати зросли: на бензин та інше. Поставиш цінник дорожче – до тебе не прийдуть взагалі. Раніше за 1000 гривень люди йшли додому з великими пакетами, сьогодні – це одна-дві речі. Тому не купують менше, а грошей менше стало.
– Та навіть в сьогоднішніх умовах «7 км» залишився привабливим для покупців та підприємців з інших регіонів. Що формує цю привабливість?
-Ціна й асортимент. Ми гуртовий ринок, товари з якого йдуть на всю країну. Роздробом ми торгуємо переважно на південні регіони, зокрема на Одесу. Але основна спеціалізація – гурт. Речі, які ви бачите на полицях відомих торгових мереж, часто закуповують у нас. На «сьомому» отоварюються не лише магазини, а й великі ринки з інших областей. Це дешевше, ніж везти самому з, наприклад, Китаю, і платити за розмитнення, фрахт. Наші підприємці завозять великі обсяги товарів за низькою собівартістю і ставлять невелику націнку. Адже прибуток у 5% з товару, за умови гуртового продажу, приносить чималі кошти.
Є речі, які в Україні й виготовляються. Переважно це текстиль – є чимало фабрик, що відшивають одяг та взуття.
-– Тож товари на ринку – переважно імпорт?
Так, більшість товарів завозять з інших країн. Причина не лише в економії. Наші підприємці закуповують товари й українського виробництва. Та, до прикладу, «сьомий» – головний постачальник тканини в Україні, бо тканина в Україні практично не виготовляється.
Завозять багато речей з Китаю, Туреччини, Узбекистану, Польщі, Індії, Середньої Азії.
– Очевидно, раніше товар доставляли через порт. Сьогодні він закритий. Як змінилася ситуація з постачанням у зв’язку з цим?
-Цей шлях став довшим та важчим. По-перше, товар подорожчав. Він так само йде через порти, але розвантажується в Румунії, Польщі. Звідти – вантажівками в Україну. Тобто змінилися лише вартість і строки.
Наприклад, з Китаю до повномасштабної війни товар йшов морем три місяці. Тобто новорічні прикраси замовляли у червні, бо на початку жовтня вони мали з’явитися на полицях «7 км». Не пізніше. Якщо запізнився на два тижні, втратив клієнта. То зараз працювати з Китаєм ще складніше в плані доставляння.
– Чи можна на ринку розрахуватися терміналом?
-На ринку – переважно готівка. Та зараз самі покупці переходять на безготівкову оплату. Для цього є можливість переказати кошти на карту продавцеві, у магазинах є відповідні таблички з номером карти або QR-кодом. Карти прив’язані до ФОПа, тому така оплата теж оподатковується. Фіскальні апарати з’явилися мало в кого.
– А чи можна поторгуватися на «сьомому»?
-Авжеж. Треба. Ніколи на «сьомому» не можна купувати одразу те, що вам сподобалося, не поторгувавшись. Ви повинні запитати ціну і пройти далі, щоб дізнатися вартість в іншому місці. І тоді можете торгуватися. Бо хтось ставить націнку у 20%, хтось у 5. От такий у нас принцип роботи, саме тому це ринок, а не магазин.
Це стосується не лише роздрібного покупця. Якщо ви закуповуєте на ринку велику партію товарів для свого магазину, ви так само можете збити ціну, і вам поступляться. До речі, з фіскалізацією це буде неможливо.
– Яке майбутнє ви бачите таких офлайн-ринків? У них є шанс в умовах війни та розвитку онлайн-торгівлі?
-Ринки мають шанс вижити в умовах війни через, на жаль, збіднення населення. Щодо онлайн-торгівлі – вона нам, гуртовикам, ніяк не завадить. Майже в кожного нашого підприємця є онлайн-магазини. Точки на ринку використовують як шоуруми або склади, де можна самому побачити товар.
Тобто 50% онлайн-магазинів, які ви бачите у мережі, – це і є наші підприємці, вони не завжди це афішують. Інтернет-магазини не можуть перебити нашу торгівлю, адже вони торгують тим, що також продається у нас. Вони гуртом у нас купують і продають це в себе.
