Нажаль, ситуація, коли вночі – повітряна тривога, непоодинокі: після розірвання зернової угоди росія, яка розв’язала повномасштабну воєнну агресіє проти України, атакує дунайські порти, намагаючись знищити їх.
Атаки відбуваються в темну частину доби – и саме тоді місцеві мешканці ховаються від небезпеки в укриттях.
Тривоги тривають по декілька годин.
А вранці дітям – до школи.
Як бути?
Це питання не врегульовано нормативно, але потребує відповіді у межах здорового глузду, заявив на своїй сторінці у Фейсбук міністр освіти та науки України Оксен Лісовий:
«На моє переконання, якщо дитина не виспалася і почувається втомленою на ранок, не варто її змушувати йти на перший урок. Це нормально пропустити заняття й наздогнати цю тему пізніше. Наприклад, на платформі Всеукраїнської школи онлайн.
Треба бути реалістами і розуміти, що втомлена дитина навряд зможе сприймати матеріал на уроці та мати необхідний рівень концентрації. Часом дорослим так само складно сфокусуватися після безсонної ночі, тоді що казати про школярів.
Якщо ж учень чи учениця пропускає самостійну чи контрольну, треба надавати можливість доскласти цю роботу. І загалом варто у навчальному процесі фокусуватися на головному, використовуючи усі переваги академічної свободи.»
Але важко не тільки дітям, а й дорослим. І цю ситуацію не залишив без уваги міністр освіти:
«Що робити вчителю, який веде урок дистанційно, і в нього почалася тривога, а у дітей в класі ні? Звісно, перервати заняття та йти до укриття. Якщо є можливість продовжити заняття зі сховища – чудово. Якщо немає – це не катастрофа. Безпека – понад усе. Детальніші рекомендації від Міністерство освіти і науки України опублікуємо незабаром.
Чому наголошую на цьому? Бо це питання не стільки про академічну успішність і правила, скільки про ментальне здоров’я – і школярів, і педагогів.
Усім зараз важко. Війна стосується кожного з нас. Привносить зміни у життя, у його різні сфери. Додається навантаження, якого б у мирний час не було.
Тому зараз як ніколи важливо берегти свій ресурс та одне одного.
Стійкість – наша суперсила. Ми можемо більше, ніж думаємо.
Але водночас маємо дбати про наше фізичне та психічне здоров’я, щоб мати стійке суспільство, яке здатне на більше».
Нагадаємо, що в усьому стосовно режиму навчання дітей вирішальне слово – за батьками. Умова, яка діє завжди, — безпека освітнього процесу.
Тому що саме їм, молодому поколінню, ми передамо нашу країну, аби вони розбудовували її та вели у майбутнє.
